Вапнування кислих грунтів

Вплив підвищеної кислотності на розвиток культурних рослин проявляється порушенням ферментативних процесів у рослинах, вуглеводному та білковому обмінах, синтезу хлорофілу. Низький рівень рН ґрунту пригнічує ріст коренів, уповільнює проникність поживних речовин. В таких умовах пригнічується діяльність ґрунтових мікроорганізмів, особливо нітрифікаторів та азотфіксаторів

Визначення потреби ґрунтів у вапнуванні

За величиною кислотності й потребою у вапнуванні ґрунти поділяють на такі групи: I група – дуже сильнокислі (рН < 4,5) – усі ґрунти в першу чергу потребують вапнування; II група – сильнокислі (рН = 4,6...5,0). Необхідне вапнування в зоні Полісся на супіщаних, піщаних і глинисто-піщаних ґрунтах. Доцільне на опідзолених ґрунтах Лісостепу та в сівозмінах з вибагливими до вапна культурами.

Вапно вносять з таким розрахунком, щоб його максимальна дія виявлялася на культурах, чутливих до кислої реакції (напр., соняшник). Найкраща нейтралізуюча дія вапняків спостерігається на 2-3-й рік після внесення.

ВНЕСЕННЯ ВАПНА У СІВОЗМІНАХ

Кращий спосіб внесення вапна в ґрунт – розкидний напередодні дискування з подальшою оранкою плугом з передплужником у осінній період. Вапно можна вносити і взимку, коли немає загрози його змивання.

ВИБІР ВАПНЯКОВИХ ПРОДУКТІВ

За активністю різні вапнякові матеріали можна розташувати у такому порядку: мергель, крейда, вапнякові туфи, мелений вапняк, доломітове борошно, торфотуфи, цементний пил.

ПЕРЕВАГИ ВАПНУВАННЯ

При вапнуванні підвищується ефективність мінеральних добрив на 30–40%. Роль вапнування підсилюється у разі збільшення насиченості сівозміни мінеральними добривами. Крім того, вапнування знижує токсичність кадмію, свинцю, кобальту, марганцю. Після вапнування підвищується врожайність соняшнику на 2–3 ц/га, зернових – на 3-5 ц/га, кукурудзи – на 4-8 ц/га, цукрових буряків – на 40–60 ц/га, картоплі – на 15 ц/га.